– Я навіть не знаю, чи мене хтось любить, і чи взагалі колись любив.
– Точно любить, і полюбив колись, і любитиме вічно.
– Звідки ти знаєш?
– Подивися угору. Що ти бачиш?
– Небо і хмари.
– Ну лампа висить…
– А я бачу хрест.
– Де?
– Над твоєю головою. Ти відкрий очі. І серце. Тоді побачиш. Хрест є. І був завжди. І буде. Просто треба захотіти його побачити. Ти чомусь не хочеш цього побачити, бо тобі важко повірити, що хтось полюбив тебе просто так і мало того, віддав своє життя, щоби ти жив і любив… Тому, можливо, не бачиш людей, які навколо тебе, і які тебе люблять… А ти любиш?